залишити службу

1. n амер.

звільнення, увільнення (з роботи)

2. adj pred.

вільний; що звільнився (від чогось), що здихався, позбувся (чогось)

3. v (past і p.p. quitted; амер., розм. quit)

1) кидати, залишати

2) звільнятися, іти у відставку

3) амер. покинути, закінчити (заняття тощо), припинити (роботу)

4) перестати, кинути, відмовитися

5) віддячувати, відплачувати

6) сплачувати (борг); виконувати (обов'язок)

7) позбуватися, звільнятися, позбавлятися, спекатися

8) поводитися

9) виправдувати (когось)

* * *

розм. звільнення ( з роботи)

1) залишати, кинути; розм. звільнятися; іти у відставку

2) cл. кидати, припиняти, кидати; залишати

3) випускати ( з рук)

4) пoeт. відплачувати

5) виплачувати ( борг); виконувати ( зобов'язання)

6) звільнятися; позбуватися ( чого-небудь)

7) арх. refl поводитися

1) служба, місце, посада, пост

2) перебування при владі (на посаді)

3) (O.) відомство, міністерство

4) (O.) управління, бюро, відділ

5) контора, канцелярія; кабінет

6) (the office) збірн. конторські службовці; службовці установ; клерки

7) обов'язок; повинність; функція

8) послуга

9) релігійний обряд, церковна служба

10) натяк; знак, відомості

* * *

1) служба, місце, посада, пост; знаходження при владі, на посаді

2) контора, офіс, канцелярія

3) ( the office) конторські службовці; службовці установ; клерки; співробітники підприємства

4) (Office) відомство, міністерство; управління; комітет; управління, відділ, бюро

5) pl підсобні приміщення; стайні, комори, корівники на фермі

6) обов'язок; функція; завдання; роль; призначення

7) послуга; допомога

8) релігійний обряд; церковна служба, щоденне читання молитов, псалмів; заупокійна меса

9) cл. ( the office) натяк, відомості, знак; таємний сигнал

оставить лишати, лишити, залишати, залишити, полишати, полишити, облишати, облишити, кидати, кинути, покидати, покинути, (з)оставляти, (з)оставити, (о)пускати, (о)пустити кого, що, попускатися, попуститися чого, кидатися, кинутися чого, (о многих) позалишати, пооблишати, покидати, позоставляти. -вьте меня одного - (за)лишіть мене самого. -вьте меня в покое - дайте мені спокій. Он -вил детям большое наследство - він залишив велику спадщину дітям. -вить за собою, позади себя кого - лишити кого позад себе, випередити кого. Он -вил по себе хорошее воспоминание, впечатление - він лишив по собі гарний спомин, гарне вражіння. Не -вил и следа - не (за)лишив і сліду, і сліду не кинув. -вляю это на ваше попечение - припоручаю це вам. -вить что при спешном бегстве - відбігти чого. Он -вил город и уехал в деревню - він покинув місто і поїхав на село. -вить службу, должность - (по)кинути службу, покинути служити и покинути хазяїна, уступити(ся) з служби. -вить службу у кого - відійти від кого, покинути кого. [На жнива Антін одійшов од жида (Кониськ.). Чого-ж ти кидаєш мене, году не добувши?]. -вить свет - покинути світ, зійти з світу, переставитися. -вить мир - то же и відійти від (грішного) світу. Он не -вляет его ни днём, ни ночью - він не покидає його ані вдень, ні вночі. Он -вил по себе жену и детей - він покинув (залишив, зоставив) по собі жінку й дітей. Счастье -вило его - доля (по)кинула його. Ещё не -вило счастье - ще не вмерла доля. Силы -вляют его - сили кидають (покидають, опускають) його. -вить без призора, без попечения, в пренебрежении - занехаювати, занехаяти, занехати, занедбувати, занедбати, замітувати, знехтувати що, (о многих) позанехаювати, позанедбувати, позамітувати. -ть что-л. в полном пренебрежении - упосліджувати, упослідити що. -вить на произвол судьбы - покинути (зоставити, лишити) на призволяще. Не на кого -вить дом - ні від кого піти з дому, ні від кого поїхати. -вить без внимания - поминути (лишити) без уваги що, не звернути уваги, не вважити на що, обминути, поминути що, (ирон.) в комені записати. Не -вьте меня вашею милостью (советом) - не забудьте (не поминіть) мене вашою ласкою (порадою), не позбавте мене вашої ласки (поради). Не -вьте меня без ответа (уведомления) - не відмовтеся мені відповісти (мене повідомити). -вить своё намерение, мысль - покинути свій намір, свою думку, відмовитися від свого наміру, від своєї думки, кидатися, кинутися свого наміру, своєї думки. -вить помышление о чём - покинути думати про що, спустити що з думки. [Не міг Шевченко спустити з думки кріпацьку неволю (Єфр.)]. -вить на чьё благоусмотрение - лишити, дати кому на добру волю, до вподоби. -вляя в стороне что-л. - полишаючи, поминаючи що. -вить без последствий - залишити без наслідків. -вить (дурную) привычку - покинути, закинути (погану) звичку, кинутися (поганої) звички. [Давно вже пора закинути звичку звати народом тільки селян-хліборобів (Єфр.)]. Оставь эту дурную привычку - покинь цю звичку погану. - вить примету - лишати прикмету, на признаку давати. [Віти тернові рубайте, на шляху покидайте, мені на признаку давайте (Дума)]. -вить в наследство кому - відказувати, відказати, приказувати, приказати кому що. [Вмираючи, усе господарство приказала дочці (Квітка)]. -ть кому по духовному завещанию - відписувати, відписати кому и на кого що. [Відписала на їх і хату, і ґрунт, і поле (Конис.)]. -вить себе, у себя, за собою, для себя - взяти собі, на себе. [Громада не дозволила землі продавати, а взяла на себе (Грінч.)]. -вить кого в живых - лишити кого при життю. -вим это - облишмо це, (по)киньмо це, залишімо це. Оставь! оставьте! - облиш! облиште! (по)кинь, (по)киньте! Оставь, надоело! - годі, обридло! -вьте его! - не руште! не займайте його! -вить за собой право - застерегти собі право. -вить до начала будущего лета - на залітки зоставити. -вить кого в дураках, с носом - пошити кого в дурні, на сухеньке вивести кого, візка кому підвезти, (гал.) облазнити кого. Оставленный - (за)лишений, полишений, облишений, (по)кинутий, (з)оставлений и т. д.

* * *

несов.; сов. - ост`авить

1) розм. розчарування; прикрість, досада

2) амер., розм. обман, шахрайство

3) розм. зрада

4) передача в руки закону (властей)

5) амер. уміння торгувати; уміння показати товар лицем

6) заст. сідло

v (past і p.p. sold)

1) продати

2) продавати, торгувати

3) продаватися

4) постачати товар

5) сприяти продажу

6) амер. рекламувати, популяризувати; пропагувати; вихваляти

7) зраджувати

8) амер., розм. вселяти (думку); умовляти, переконувати

9) звич. pass. обдурювати, ошукувати

10) розм. поширюватися; сприйматися позитивно

* * *

1) уміння торгувати, показати товар

2) розчарування, досада

3) обман, обдурювання, ошукування

4) cл. зрадництво; передача, видача в руки влади

1) продати; торгувати, продавати

2) сприяти продажу; cл. рекламувати; популяризувати; пропагувати; розхвалювати, вихваляти; знаходити розповсюдження, поширення

3) зраджувати (батьківщину, справу)

4) cл. (on) вселяти ( думку); умовляти, уламувати, переконувати, нав'язувати

5) pass; cл. обманювати, ошукувати, дурити